Практично будь-яка пара людейчи це дитина і хтось з батьків або два партнера, регулярно стикаються з необхідністю вибачення всередині своєї пари. Ця тема рідкісно злободенна, так як відносини передбачають звичайні зіткнення і конфлікти інтересів, механічні поведінкові помилки і невдачі та наявність у пари системи виховання. В якій, зазвичай, прописано безліч заборонених або небажаних дій, які не слід робити в рамках відносин. Але ідентичних систем виховання не буває в принципі. А тому в парі регулярно виникають ситуації, де один з партнерів (а інколи і обидва відразу) відчуває якісь неприємні переживання через поведінку іншого (причому мова йде саме про ті ситуації, де мають місце поведінкові причини переживань, а не спроби собі щось то придумати або банально маніпулювати партнером).
Відповідно діє наступна схема. Поведінка партнера 1 викликає переживання партнера 2
Що можна зробити в цій ситуації?
Можна використовувати свої уміння і вплинути на свої ж емоції. Це не найкращий варіант для пари, так як він не передбачає взаємодії обох учасників. Хоча персонально він швидкий і зручний.
Почати конфлікт, з’ясування стосунків, під час чого будуть втрати з двох сторін. Такий собі варіант, так як втрат в конфлікті може бути набагато більше початкових переживань.
Можна зависнути в собі, тобто затримати свої емоції в собі. Це не має відношення до прощення. Це стратегія стриманості і / або пасивно-агресивної поведінки.
Є і ще дві стратегії – невротичне прощення і реальне прощення. Ось на них я і пропоную сьогодні зупинитися детальніше.
Невротичне прощення. Варіант 1й. Я тебе прощаю, і чекаю, що ти будеш робити так-то.
Зовні з повагою і благородно. Я тебе прощаю. Я хороший. Ти мені також подобаєшся. Тому я пропоную наступне – ти вибачишся і зрозумієш, що ти мені зробив боляче. І в майбутньому ти так чинити не будеш. Інцидент вичерпаний. Чи ні?
Чи ні! Якось «само собою» приймається за факт, що мій партнер був не правий. Причини і мотиви його поведінки залишаються за дужками. Альтернативний варіант поведінки на майбутнє не сформовано. Відповідальність за можливий повтор ситуації зміщена з пари на окрему людину. Контроль відсутній від слова зовсім. Плюс створюються умови для агресії що невідповідає ситуації. Адже варто інциденту повторитися в ідентичному вигляді(а це буває часто-густо у відносинах), як проти вашого партнера на авансцену вийде і ваш «праведний гнів».
Так, є і більш запущений варіант. Все те ж саме, але звучить вголос лише «я тебе прощаю», все інше звучить про себе або розуміється по замовчуванню. Тоді ймовірність подальшого вибухового конфлікту прогресивно збільшується.
Невротичне прощення. Варіант 2й. Я вимагаю, щоб зробив те-то або не робив так-то.
Тут вже з повагою і не благородно. А агресивно і з тиском. І з неабиякою часткою шантажу одночасно. Ти мені зробив боляче. Тому ти зараз вибачишся. І пообіцяєш, що так більше робити не будеш. І ще ти для мене зробиш ось це в якості компенсації моїх страждань.
По суті, мова йде про покарання іншої людини. Яке ви вибираєте самі через його проступок. Яке ви вважаєте обґрунтованим і доцільним. Яке ви можете вважати, навіть, чесним і справедливим. І, навіть, корисним (!).
Як ви розумієте, головна особливість такого вибачення полягає в директивному підході і владному маніпулюванні.
Невротичне прощення. Варіант 3й. Гаразд, я заплющу на себе очі.
Мабуть, найпідступніший варіант невротичного вибачення. Вголос цей варіант коротко і влучно: «я тебе прощаю» або «проїхали». А ось всередині вас він звучить по-різному. І одне звучання, як правило, плавно перетікає в інше(що відображає складний внутрішній процес пошуку виходу з ситуації). Ну, що з тебе взяти. Тебе ж і так не переробиш. Я сам тебе вибрав в якості партнера (як варіант – дітей і батьків не вибирають). Кращого партнера мені буде знайти складно / неможливо. Така в мене доля / карма. Іноді внутрішній текст досягає партнера. І це саме відсторонені міркування. А не спроба донести свої очікування або вимоги.
В результаті на виході отримуємо таку собі дивну суміш позиції жертви обставин, фрустрації, знецінення та реального смирення.
Невротичне прощення. Варіант 4й. Зараз я тебе пробачаю, а там видно буде.
Цей варіант випливає з надто високого рівня вашого емоційного напруження. Вам складно переварити те, що сталося. І щоб від нього втекти, ви махаєте рукою на свої теперішні переживання і залишаєте ситуацію «на потім». Різниця з третім варіантом полягає в тому, що ви не ставите на собі хрест. Але і не приймаєте ніякого рішення. Виходить, що ситуація зависає. Але, в той же час, підсвідомо тисне на вас зсередини. Ситуація зріє, як лава під вулканом, періодично струшуючи вас емоційно.
Звертаю вашу увагу на те, що всі ці 4 варіанти «прощення» можуть послідовно змінювати один одного (в різних ситуаціях ви вибирає різний підхід) або і зовсім перемішуватися в одній ситуації.
В що обертаються невротичні варіанти вибачення? Конфлікти, пасивно-агресивні конфлікти, хронічні взаємні претензії, деструктивні рольові ігри. І все це відбувається тому, що один з партнерів в даний момент ставить свої потреби вище або нижче потреб і бажань іншого. Або ж відмовляється від ідеї того, що свої потреби завжди важливі. А потім передає естафету другому партнеру, який, як правило, повторює його підхід.
Останній варіант вибачення – реальне прощення.
Варіант відбувається на базі співпраці пари. Таке прощення – найскладніше. Ви берете і обговорюєте рівно три речі. Те, які емоції творяться всередині вас. Те, що ви можете зробити зараз спільно, щоб обом було добре. Або – щоб стало краще. І ви обговорюєте те, як ви можете організувати підтримку один одному. Тобто. Ви взагалі відмовляєтеся від ідеї формального вибачення. Ви його просто забираєте. Залишаєте тільки ті дії, які важливо зробити, щоб відновити внутрішній комфорт після емоційних переживань. Можна навіть зробити з подібного підходу щось на зразок ритуалу.
перекладено з російської
автор: Кузьмичов Олександр
